Свою Україну любіть!
Любіть її...во время люте,
В остатню, тяжкую минуту    
За неї Господа моліть!!!

  Стояла я і слухала весну,
   Весна мені багатоговорила,
    Співала пісню дзвінку, голосну,
      То знов  таємно,тихо шепотіла.

             

 Була весна весела, щедра, мила,

    Промінням грала, сипала квітки.

         Вона летіла хутко, мов стокрила,
        За нею вслід співкчії пташки.

 

  Добре  кажуть «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього». І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно і котиться. Куди вітром приб'є  - там і залишить своє насіння. Але ж людина не перекотиполе, і як сказав у своєму романі Павло Загребельний : «На порожньому місті роду не заснуєш». Саме тому ми повинні знати історію . А історія наша полита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.